Ангел Господній звістив Діві Марії, що вона потрібна Богові. Що вона має стати важли¬вою ланкою, яка з’єднає людину з Богом і прихилить до землі Небо.

Лк 1, 26-38

Того часу посланий був ангел Гавриїл від Бога до галілейського міста, названого Назаретом, до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви – Марія. І, прийшовши до неї, сказав: «Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, благословенна ти між жінками». Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання. Та ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!» І озвалася Марія до ангела: «Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?» У відповідь ангел сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе отінить; тому й Святе, котре народиться, назветься Сином Божим. Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці; тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!» А Марія промовила: «Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм!» І ангел відійшов від неї.
Докладніше

Ісус є Господь (Киріос). Це найпростіше та найстарше визнання віри перших християн. Пізнання історичного Ісуса було б помилковим, якби ми в період великодніх свят не усвідомили, що Ісус воскрес для нас, і ми повинні воскреснути разом із ним. Всі пасхальні події Ісуса відбуваються згідно з Божим планом спасіння. Господь знаходиться не поруч з людиною, Ісус входить в неї (і це чинить заради нас як голова тіла). Бог-Отець приймає акт жертви Христа – відкуплення та відшкодування Богу за гріхи людей. Відповідь Бога-Отця – Воскресіння Ісуса в людській природі.
Пізнання Христа віри. Є один Бог-Отець, від Якого – все, і для Якого – ми, і один Ісус Христос, через Якого – все, і ми – через Нього. Після Воскресіння Ісус належить до сфери реальності, незрозумілої людському розуму (апостоли та Марія Магдалина не впізнали Його). Христос вже не належить до світу, який можна пізнати людськими почуттями, Він належить Богу. Його може побачити той, кому Він Сам відкривається. Через серце, осяяне Святим Духом, Ісус дає можливість нашим почуттям пізнати Його, але тільки для того, щоб ми за цим побачили щось більше, пережили таємницю Христофанії (Ісус дозволяє, щоб Його воскреслого впізнали учні). Перемога Христа над смертю є вершиною біблійного свідоцтва. Сила Божа є надією та реальністю, і це зміст пасхального Одкровення, котрий визволяє. Господь відкриває Себе Самого, Свою силу, сильнішу від сили смерті, силу тринітарної любові Бога. Мироносиці є знаком Божого люду (Церкви). Гріб (у перекладі з грецької «місце спомину»), до якого прийшли мироносиці, є місцем, де жінки досвідчили ангелофанії (тобто об’явлення ангелів). Саме біля гробу пригадали жінкам те, що говорив Ісус про Своє воскресіння.

Докладніше

Входимо в найважливіший тиждень літургійного року, який називається Великим. Церква установила його, щоб допомогти нам якнайкраще пережити тайну Муки, Смерті і Воскресіння Ісуса – Тайну нашого спасіння, найважливіші події в історії людства. А тому таким важливим і Великим є цей тиждень. Він формувався в літургії поступово. Спочатку піст перед Великоднем тривав лише 3 дні. З часом було введено сорокаденний піст, в якому по-особливому виділено Великий Тиждень. Розпочинає його Вербна Неділя. Цього дня Христос в’їхав урочисто в Єрусалим, щоб там звершити діло спасіння.

Входимо в найважливіший тиждень літургійного року, який називається Великим. Церква установила його, щоб допомогти нам якнайкраще пережити тайну, Страстей Смерті і Воскресіння Ісуса – Тайну нашого спасіння, найважливіші події в історії людства. А тому таким важливим і Великим є цей тиждень. Він формувався в літургії поступово. Спочатку піст перед Великоднем тривав лише 3 дні. З часом було введено сорокаденний піст, в якому по-особливому виділено Великий Тиждень. Розпочинає його Вербна Неділя. Цього дня Христос в’їхав урочисто в Єрусалим, щоб там звершити діло спасіння.

Докладніше

У Вербну неділю, яка розпочинає Великий тиждень, ми згадуємо урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим. Цієї неділі читаємо розповідь про страждання Господні. Можна сказати, що весь її сюжет точиться довкола тематики хреста. Хрест – це найвища точка, вершина справи спасіння. Однак хрест – це також і фундамент, основоположний вимір життя християнина. Спробуймо над цим замислитися.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.
Мт 27,14-27. 66
Вербну неділю, яка розпочинає Великий тиждень, ми згадуємо урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим. Цієї неділі читаємо розповідь про страждання Господні. Можна сказати, що весь її сюжет точиться довкола тематики хреста. Хрест – це найвища точка, вершина справи спасіння. Однак хрест – це також і фундамент, основоположний вимір життя християнина. Спробуймо над цим замислитися.
«Хрест – це підтримка людини і її будова. Він є кістяком, на якому творено людину» (Ланца де Васто).
Отож хрест виконує незамінну функцію в справі творіння «нової людини».
Однак хто в цьому зацікавлений – мусить його прийняти свідомо й добровільно, а не пасивно зносити. Це означає, що ми повинні бути біля нього.

Докладніше

БОГ НЕ МИРИТЬСЯ ЗІ СМЕРТЮ

Ідучи до гробу, «заплакав Ісус». Я б сказав, що мені достатньо цих сліз, цього спонтанного плачу. Бог, Який плаче над смертю друга, Який не соромиться своєї людяності, переконує мене так само, як Бог, Який повертає до життя того, хто вже чотири дні неживий. Ці сльози для мене є великим чудом.
Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, і радію Я за вас, що Мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього».
Йн 11,1-45

Донині це місце зветься «домом дружби».
Ісус прийшов до всіх, не відкидав нікого, не дискримінував ні одну категорію людей. Однак у Нього були друзі. Він живив у собі людське почуття приязні. Охоче йшов до Витанії, до дому однієї заможної родини. Там перебував у гроні своїх друзів: Лазаря, Марти й Марії.
То була настільки глибока й делікатна дружба, що не потребувала багатьох слів: «Господи, той, що любиш Ти його, слабує». Цієї короткої новини, без будь-якого коментаря, достатньо, аби Ісус зорієнтувався у ситуації та й подався до добре знайомого села.

Докладніше

Читаємо євангельський уривок: Лк. 2, 25-35
«А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
“Нині, Владико,
можеш відпустити слугу твого
за твоїм словом у мирі,
бо мої очі бачили твоє спасіння,
що ти приготував перед усіма народами;
світло на просвіту поганам,
і славу твого люду – Ізраїля”.
Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу”».

Докладніше

Часто з нагоди весільного бенкету в Кані мова йде про вживання алкогольних напоїв, помірність, цілковиту абстиненцію. Роздумуючи над цією ситуацією, в дусі виключно католицькому відповідний шлях накреслив майбутній Папа Римський Пій ХІІ в листі від 26 липня 1929 року. В ньому читаємо:
«Католик в алкоголі не зауважує отрути, але лише один із дарів Божих. Виноградний пагін був навіть намічений Творцем як дивовижний заслон таємниці Євхаристії. Але надмірне споживання алкогольних напоїв є отрутою, отрутою для добробуту,є тим, що отруює подружнє щастя та домашній спокій, а також навіть занадто міцною і частою отрутою для розвитку майбутніх поколінь.
Обережне та помірковане вживання алкогольних напоїв – не гріх. Але зловживання алкоголем – гріх, а там, де стає причиною сумних наслідків, – тяжкий гріх, і навіть настільки, що волає про помсту до неба.

Докладніше

Блаженны кроткие, ибо они наследуют землю

Согласно «западной» традиции, вторым в перечне блаженств идет блаженство кротких (Мф 5, 4 или 5). По другим традиция второе блаженство  —  плачущих; но я последую не им исключительно и потому только, что это удобнее для хода наших бесед.

Слова о блаженстве кротких почти точно повторяют стих из псалма, и евангелист явственно хочет, чтобы мы это заметили. Значит, первый ключ к этим словам надо искать в 37 (36) псалме.

Псалмопевец оказался в более чем обычном положении: глядя на жизнь, он увидел, что плохие люди процветают, а те, кто следует закону Господню, беспомощны перед их победоносным шествием. Это кажется ему странным; и, стараясь утешиться, если не понять, он размышляет о земной жизни, пытаясь проникнуть в тайну Божиих замыслов.

Докладніше