Богослужіння в с. Стоянці та Судовій Вишні. О. Кацпер очолював літургію Великої Пятниці в Судовій Вишні.

Богослужіння, які спонукають до співпереживань Страстей Христових

У винятковий час даний людям для переосмислення свого життя, своїх вчинків, у час Великого Посту існує багато видів спеціальних Богослужінь, які спонукають нас до жалю за свої гріхи, закликають до навернення до Господа. Церква має багатовікові традиції, які вдосконалюються й доповнюються.
У винятковий час даний людям для переосмислення свого життя, своїх вчинків, у час Великого Посту існує багато видів спеціальних Богослужінь, які спонукають нас до жалю за свої гріхи, закликають до навернення до Господа. Церква має багатовікові традиції, які вдосконалюються й доповнюються. Приклад цього – Хресна дорога. Однак існують також інші види богослужінь у Католицькій Церкві. Один з них – Богослужіння, яке виникло на території Польщі й належить до польської традиції. Йдеться про “Гіркі Жалі”.

“Гіркі Жалі”– це збірка пісень про Страсті Христові, які співають кожної неділі Великого Посту.

Достеменно невідомо, хто автор цих пісень. Можливо, священик Лоуренс Станіслав Бенік, який у 1707 році вперше їх видав друком. Назва опублікованої ним книжки була типово у стилі бароко: “Сніп мирри із Гетсиманського Городу, або жалібні Гіркі Муки Сина Божого…”. Мирра – це один із подарунків, які троє волхвів склали в офірі Божому Немовляти. Дар мирри став передвісником страждань і смерті Спасителя. Назва “Гіркі Жалі” поширилася пізніше. Вона походить від перших слів пісні: “Гіркі жалі прибувайте, серця наші проникайте”. Уперше це Богослужіння відбулося у костелі св. Хреста у Варшаві 13 березня 1707 року.

Переживання Христових Мук має, звичайно, набагато старшу традицію. На початку вісімнадцятого століття, так і раніше проводилися Богослужіння, які своїми коренями сягають середньовіччя. Велика відданість і віра в Бога тогочасних людей характеризувалася особистим переживанням Страстей Христових і потребувала нових форм Богослужінь. Таких, які б не тільки відображали біблійні події, а й дозволяли людям легше уявити собі страждання Ісуса. Мабуть, тому це Богослужіння (“Гіркі Жалі”) стало дуже поширеним і винятково неповторним.

“Гіркі Жалі” – це особливе Богослужіння, у якому людина має змогу задуматися над важкими переживаннями й стражданнями Спасителя. Хоча початок цих Богослужінь сягає періоду бароко – часу, коли досить буйно розвивається містична література, свою актуальність ця молитва не втратила і в наші дні. Цей молебень пробуджує сильні емоції, які полегшують і збагачують молитву та заохочують наслідувати Ісуса.

“Гіркі Жалі” – це молитва, яка вказує на емоційне переживання відносин з Богом. Тут не вистачить простої інтелектуальної медитації, молитва повинна охоплювати людину повністю: її почуття – це важливий елемент, тому що вони спонукають до дії, допомагають у реалізації радикальної євангельської віри.

Коротка історія Хресної Дороги: В дорозі зі страждаючим Спасителем

Наші пращури вже багато століть тому намагалися створити такий молебень, який допоміг би їм особливо глибоко переживати Муку Спасителя. Так виникла Хресна Дорога.

Десь 800-900 років тому на заході Європи, а пізніше і в нас, побожність християн почала змінюватися. Раніше більше говорили про могутність Бога, навіть якщо зображували Його на хресті, то не страждаючим, а тріумфуючим. Це було спричинене змаганням християнства у ранньому Середньовіччі з язичницькими культами. Священики хотіли переконати своїх нових вірних у тому, що Бог, у якого вони повірили, сильніший за божків, у яких вірили їхні діди.
Лише згодом люди почали помічати справжній вимір Жертви Христа. І стали прагнути зрозуміти її та пережити…

Молебень падінь Ісуса

Великим переживанням для європейців виявилося знайомство з місцями Муки Господньої під час хрестових походів. Два нові ордени, які служили людям у містах – францисканці й домініканці – почали тоді організовувати так звані молебні падінь Ісуса. Коли францисканці в І половині XIV століття стали опікуватися єрусалимськими санктуаріями, розвинувся культ “доріг”, тобто проходження Ісуса з преторії Пілата, де прозвучав вирок, до Голгофи, де він був виконаний. Внаслідок поєднання двох цих молебнів виникли стояння Хресної Дороги. Назву ввів у 1458 році В. Вей.

Після відвідання Святої землі багато паломників, повернувшись додому, прагнули відтворити часточку Єрусалима, що мати змогу краще відчути те, що переживали у місцях страждань Спасителя. Починаючи з XV століття, у всій Європі зводилися будівлі, що нагадували єрусалимські. Групи цих будівель почали називати кальваріями.

Перша Кальварія виникла у 1405-1429 рр. у південній Іспанії. Заснував її домініканець бл. Альваро з Кордови у горах Сьєра Морена. Наступні Кальварії були щораз більшими сакральним об’єктами, наприклад, Кальварія в Плогастелі в Бретані мала 200 каплиць і фігур.

Спочатку кількість стоянь Хресної Дороги була не визначена: їх було 7, 9, 12, 18 і т.д.; також по-різному визначався пункт виходу (місце Останньої вечері, Гетсиманський сад, палац Пілата). У теперішньому вигляді Хресна Дорога була сформована у XVIII столітті.

Стояння Хресної дороги

Ісуса засуджено на смерть
Ісус бере хрест на свої рамена
Ісус падає під тягарем хреста
Ісус зустрічає свою Матір
Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест
Вероніка витирає обличчя Ісусові
Ісус вдруге падає під хрестом
Ісус промовляє до жінок
Ісус втретє падає під хрестом
3 Ісуса знімають одяг
Ісуса прибивають до хреста
Ісус вмирає на хресті
Тіло Ісуса знімають з хреста
Тіло Ісуса кладуть до гробу